ВО "Свобода"

ENG

2 вересня 2014
У 2015 році святкуватимемо правдивий ювілей. Одесі ‒ 600 років
У 2015 році святкуватимемо правдивий ювілей. Одесі ‒ 600 років

В усьому цивілізованому світі громадяни чіпляються за найдрібніший факт, який дозволяє зробити історію рідного міста більш давньою. Це не лише тішить морально, а й приносить прибутки. Туристи полюбляють приїздити до стародавніх міст більше, ніж у ті, які з'явились на мапі протягом останніх кількох століть. Але безвідповідальні керівники міста вперто тримаються за 1794 рік і святкують 220-у річницю Одеси. Однак жодної юридичної підстави вважати 1794 рік роком заснування Одеси не існує. Існують лише міф і традиція. Так само як існує багато міфів з інших приводів.

Наприклад, однією з найлегендарніших постатей у всесвітній історії був Олександр Македонський. Турецький вчений і мандрівник Евлія Челебі стверджував, що протока Босфор була прорита за наказом македонського царя. Крім того, саме Олександру Македонському традиція приписує заснування багатьох місто в Азії. Дещо схожу славу має і московська імператриця Катерина ІІ. Її ім'я також оточене безліччю легенд. Її, наприклад, звинувачують у продажу Аляски США, хоч вона цього не робила. Те саме стосується і заснування Одеси-Хаджибею. В 1794 році Катерина ІІ заснувала Одесу! Але ж які вихідні положення концепції, яку взяли на озброєння сучасні прибічники 220-річчя Одеси?

Існувала турецька фортеця Хаджибей. У 1789 році підрозділи російської армії та Чорноморського українського козацтва на чолі з генералом Йосипом Дерібасом здобули штурмом цю фортецю. У 1791 році згідно з Яською мирною угодою територія між Бугом та Дністром, а разом з нею і Хаджибей, увійшли до складу Російської імперії. Влітку 1792 року Катеринославський губернатор генерал-майор В. Каховський разом з інженер-полковником Шостаком оглянув приєднані землі для визначення місць, придатних для заселення і заснування нових поселень. Прагнучи закріпитись на завойованих землях уряд засновує нову лінію фортець ‒ Дністровську, до якої повинна була увійти і фортеця "при Хаджибейському замку на березі морському для захисту тут затоки". Для виконання робіт рескриптом від 25 жовтня 1792 року засновується Експедиція з будівництва південних фортець. Загальний нагляд за будівництвом усіх фортець Дністровської лінії було покладено на Олександра Суворова і пізніше совєтські історики використали цей факт, щоб висунути росіянина Суворова замість іспанця де Рібаса на роль засновника Одеси. У 1793 р., коли будувалася Хаджибейська фортеця, обрали місце для головного порту узбережжя. Після гострої боротьби у вищих ешелонах влади віддали перевагу проекту Дерібаса-Деволана над проектом адмірала Мордвінова, який планував головний порт зробити в Очакові. 27 травня 1794 р. вийшов указ Катерини ІІ заснувати порт у Хаджибеї. Цей наказ було використано як юридичну підставу для визначення "заснування" Одеси в 1794 р. 22 серпня 1794 р. згідно з наказом імператриці в Хаджибеї відбулося закладення перших каменів у фундамент порту, і цю дату почали вважати днем заснування міста Одеси.

Але чи була таким чином Одеса заснована в 1794 році? Ні, не була. В цьому році міста з такою назвою ще не існувало. Вперше назва "Одеса" у зв'язку з населеним пунктом на узбережжі Чорного моря почала фігурувати на початку 1795 р. Цікаво, що всі спроби дореволюційних істориків відшукати юридичний документ, який би свідчив про перейменування Хаджибея на Одесу були марними ‒ він знайдений не був. Нащадок офіційного засновника Одеси Й. Дерібаса Олександр Дерібас у своїй книзі "Стара Одеса" пише: "Коли Хаджибей перейменовано на Одесу ‒ ні в офіційних документах, ні в зібранні законів відомостей немає". Всі історики посилаються на указ від 27 січня 1795 року, який надруковано у довідковому енциклопедичному словнику під редакцією Старчевського, виданому у 1854 р. в Сант-Петербурзі. У довідці про Одесу між іншим записано: "Одесою це місто назване за указом від 27 січня 1795 р. у пам'ять про давньогрецьке поселення Одесос, яке знаходилось, як гадають, неподалік Хаджибея". Ось текст цього указу: "Повелеваем учредить Вознесенскую губернию с губернским городом Вознесенском при реке Буге, а из вновь образуемых городов ‒ татарского селения Хаджибей обратить в приписанный к татарскому округу город Одессу, и как укрепленному городу, где воинский гарнизон быть имеет, наблюдение полиции предоставить коменданту". Хаджибей в указі просто названо Одесою. Повеління і мотивація цариці щодо назви Одеси взагалі описана як чутки: "Говорят, что 6 января на балу у царицы шла речь о переименовании Хаджибея в Одессу. Ученые доказывают, что Хаджибей со временем будет иметь на Черном море такое же значение, как Петербург имеет на Балтийском, и что татарское название его следовало бы переименовать, назвать Одессосом, в честь бывшего здесь эллинского поселения. Но так как место это завоевано женщиной, то лучше назвать его в женском роде ‒ Одессой. Говорят, что императрица изъявила на это согласие". І у підсумку: Одеса, як територія Російської імперії, окупована російськими військами, існує з 14 вересня 1789 р., а як місто під назвою Одеса ‒ з початку січня 1795 р. Отже, як бачимо, спеціального указу про перейменування Хаджибея на Одесу не існувало. Маємо чутки про кулуарні розмови на балу. Наведемо стосовно цього ще одну думку відомого одеського історика кінця ХІХ ст. О. Маркевича: "Історики міста Одеси постійно виражають жаль з приводу того, що не знайдено указ про перейменування міста Хаджибея на місто Одесу".

То скільки ж насправді років нашому місту і які поселення тут були у найдавніші часи? З V ст. до н. е. на території сучасної Одеси з'являються давньогрецькі поселення-колонії. Це гавань Ісіаков у районі Приморського бульвару та гавань Істріан в районі Лузановки. Серед одеських археологів існує думка, що тривалість поселень на території Одеси не переривалась з античних часів. У "Повісті минулих літ" автор писав про давньослов'янські племена тиверців і уличів, що "сиділи вони також поблизу Дунаю. І було множество їх, бо сиділи вони по Бугові й по Дністру аж до моря і є городи їх і до сьогодні". На жаль, розташування цих городів і досі не визначене. Не виключено, що якесь поселення уличів, або тиверців могло бути і на території сучасної Одеси.

За цих умов першою згадкою про населений пункт на території Одеси є свідчення польського хроніста Яна Длугоша, який вказував, що в 1415 році польський король Володислав-Ягайло відправив з порту під назвою "Kaczubyeiov" (Кацюбіїв) транспорт збіжжя до Константинополя. Отже 1415 рік ‒ перша дата, під якою в письмових джерелах згадується Коцюбіїв-Хаджибей-Одеса. Професор Маркевич у своїй праці "Город Качибей или Гаджибей ‒ предшественник Одессы" надрукованій у 1894 р. писав: "Запідозрити вірність цього повідомлення немає ніякої підстави, і воно ніким з дослідників не підозрюється, тим більш, що воно і не єдине; подальші документальні повідомлення зображують Качібей саме як порт торгівельного характеру. Знаючи як взагалі стійкі народні поселення, викликані природніми умовами (в даному випадку місце для заходу суден, соляні й рибні промисли) можна було б висловити припущення, що Качібей став спадкоємцем якогось руського, а за ним італійського міста своєю чергою розташованого на місці грецького, тобто елліно-варварського поселення".

На італійських морських мапах у ХІІІ столітті в епоху Галицько-Волинського королівства нинішня Одеська затока позначена як "Ginestra" ‒ "Джінестра" і можна припустити, що італійські моряки називали Джінестрою поселення, яке існувало на берегах нинішньої Одеської затоки. Одеський краєзнавець О. Губар у своїй статті "Історія одного міста", виданій у 1922 р. в Одеському університеті, писав: "Давно освоєна гавань мала примітивні гідротехнічні споруди і навігаційні знаки. В одеських лиманах були знайдені залишки причалів і середньовічні якорі. Тому польсько-литовський порт виник не на голому місці".

Мушу повторити, що в усьому цивілізованому світі давно утвердилась тенденція вважати офіційною датою заснування від найдавнішої згадки в письмовому джерелі. Аналогічною є дата заснування всіма нами "любимої" Москви у 1147 році. В літописі було сказано, що Юрій Довгорукий в цьому році запросив чернігівського князя Святослава Олеговича до себе: "Пріідє, брате, ко мнє в Москов". Ясно, що Москва існувала і до того як туди отримав запрошення чернігівський князь, але іншої давнішої точної дати появи міста не існує. Отже за умовну дату заснування було обрано рік першої згадки ‒ 1147 р. Так само маємо першу згадку про Коцюбіїв-Одесу в 1415 році.

Початок ХV століття в історії України пов'язаний з іменем видатного Великого князя Литовського Вітовта і його колонізаційною діяльністю у Північному Причорномор'ї. За його правління у 1392-1430 рр. в причорноморських степах з'являються наступні міста-фортеці: Дашев (пізніше Очаків), Каравул (пізніше Рашків), Соколець (пізніше Вознесенськ), фортеця святого Іоана на Дніпрі. Колонізація степових районів була досить масштабною на часи Середньовіччя. І дуже швидко Коцюбіїв став головним чорноморським портом Великого князівства Литовського. Потреба у власному порті для цієї держави була безперечною. На відміну від кочовиків-татар, які не мали мотивації займатись містобудуванням в цьому регіоні, Велике князівство Литовське було в цьому зацікавлене. Вивозили з Коцюбіїва головним чином зерно, яке і піднесло Одесу в ХІХ ст. Крім продажу зерна, Коцюбіїв був відомий як місце видобутку солі в лиманах. Коцюбіїв складався з кам'яної фортеці, передмістя, порту, митниці і маяка. Пізніша турецька фортеця являла собою лише відбудоване старе литовське укріплення, яке було розташоване на території сучасного Приморського бульвару, конкретніше ‒ на місці палацу Воронцова.

Щодо походження назви "Коцюбіїв" існують дві версії: за однією (менш вірогідною) засновником Коцюбіїва був предок шляхтича Бориса Коцюба, який був власником села Якушин біля Вінниці; за другою походження назви "Коцюбіїв" виходить з факту наявності в ХV ст. на Поділлі села "Kaczebijow", яке належало шляхетському роду Язловецьких. Позаяк і Язловецькі брали участь в колонізації Причорномор'я і заселяли його своїми селянами здається можливим, що подільські переселенці могли назвати свою нову батьківщину ім'ям свого рідного села. Походження назви Коцюбіїва від назви оселі Язловецьких на Поділлі на сьогодні є найвірогіднішим.

Після звістки про відправку хліба з Коцюбіїва до Константинополя у 1415 р. нова звістка припадає на 1431 рік, коли польський король Владислав-Ягайло передав владу над містом Великому князю Литовському Свидригайлу. В цьому документі наше місто було позначене як "Kaczubinyow" - "Кацюбінов". Після спустошливої громадянської війни, в якій Свидригайло зазнав поразки у 1442 році, Коцюбіїв було передано у власність українському подільському магнату Федору Бучацькому. Крім Коцюбіїва Бучацький відповідно до королівського привілею, зміст якого був переданий польським істориком Тадеушем Чацьким, одержав у володіння також Білгород на Дністрі і Каравул (Рашків). Бучацький був зобов'язаний підтримувати всі ці міста і замки в належному стані. Але передача Коцюбіїва Бучацькому була не до вподоби урядовим чиновникам, які контролювали митницю на Пересипу. Бучацький прагнув повного контролю над містом і портом. Урядовці ж вказували на те, що Пересип був створений морем і тому не входить у межі території, яка була надана магнатові. Обидві сторони звернулись до суду. Чим завершилась судова справа не відомо. В ХV ст. Коцюбіїв був добре відомим іноземним морякам. Його було позначено на італійській мапі Фра Мауро у 1459 р.

Однак падіння ролі Великого князівства Литовського і утвердження Османської імперії у Північному Причорномор'ї призвели до того, що береги Чорного моря повністю переходять під владу турецького султана, а сам Коцюбіїв під владу його васала ‒ кримського хана. У договорі польського короля Сигізмунда І-го і кримського хана Сагіб-Гірея від 1540 р. зазначалося: "Ті ж купці панства Його Милості корони польської та Князівства Великого Литовського мають добровільно в Качібеї соль брати і мита заплативши, до Києва і до Луцька і інших міст соль привозити з вартою людей ханських. А якщо в Качібеї якась шкода підданим короля Його Милості від людей ханських, то хан має ті шкоди королю Його Милості виплатити". З цього договору бачимо, що і під татарською владою Коцюбіїв-Качібей зберіг значення важливого торгового центру. Тим не менш, наприкінці ХVІ ‒ початку ХVІІ ст. Гаджибей занепадає. В 1765 році турки відбудовують на місці старого Коцюбіїва свою нову фортецю. І тут бачимо повнісіньку аналогію з так званим російським "катерининським заснуванням": за наказом турецького султана почалося будівництво нової фортеці, біля неї зосередилось цивільне багатонаціональне населення (до речі, з вагомою часткою українського), під її стінами швартувався турецький флот і розпочалася морська та суходольна торгівля. Турецький султан змінив назву Гаджибей на Ені-Дунья. За логікою турецьке "заснування" адекватне російському "заснуванню" Одеси, а за часом пріоритетніше.

Підсумовуючи все викладене, наведу цитату одеського історика і політолога Олександра Болдирєва з його праці "Одесі‒600", виданої у 1994 р. на так званий 200-річний ювілей міста: "щоб там не святкували в Одесі, місто все одно на 400 років молодшим не стане". Як би там не було, а наступного 2015 року Одеса святкуватиме 600 років, хоч їй насправді і набагато більше. Так вирішили ми ‒ українці, господарі своєї, Богом даної, одеської землі. Слава Україні!

Сергій Боган, кандидат історичних наук, заступник голови Одеської обласної організації ВО "Свобода" з питань історичної пам'яті