ВО "Свобода"

ENG

20 лютого
Павло Кириленко: Не допустити націоналістів у місцеву владу ‒ таємна частина Мінських угод…
Павло Кириленко: Не допустити націоналістів у місцеву владу ‒ таємна частина Мінських угод…

Про Одесу після Революції Гідності, але на порозі нових політичних змін у місті.

Павло Кириленко вже понад десятиліття очолює Одеську організацію "Свободи". У різні роки одеські націоналісти ставили собі різні тактичні завдання, але стратегія ніколи не змінювалася ‒ це була боротьба з "рускім міром" у всіх його проявах: проросійськими пам'ятниками, наприклад Катерині ІІ; з проросійськими організаціями, наприклад угрупуваннями Ігоря Маркова; з проросійськими телепередачами на місцевих телеканалах…

На останніх місцевих виборах 2015 року свободівцям зовсім трохи забракло, щоб отримати свою фракцію в Одеській міській раді ‒ результат націоналістів балансував на межі п'ятьох відсотків. Отож, про маніпуляції під час виборів, про українське життя в Одесі після Революції Гідності, про нинішню ситуацію на Одещині розмовляємо з Павлом Кириленком ‒ керівником обласної "Свободи", а також депутатом Верховної Ради 7 скликання.

‒ Щоб "Свобода" не потрапила до Одеської міської ради, ‒ розповідає Павло Кириленко,

‒ добряче доклав рук перед виборами 2015 року нинішній міський голова Геннадій Труханов. Найперше, він повністю взяв під контроль виборчі комісії всіх рівнів. Це було можливо ще й тому, що всі інші політичні сили віддали Труханову свої квоти. Отак він і "наманіпулював" більшість для своєї політичної сили "Довєрять дєлам", яка тепер становить основу коаліції вкупі з іншими політичними силами у міськраді. Наші спостерігачі тоді зафіксували (де могли ‒ зупиняли) цілу серію фактів, як члени комісій від "Самопомочі" (!) під час підрахунку голосів крали на свою користь бюлетені за "Свободу". Звідси робимо висновок, що саме "Самопоміч", і то саме в союзі з тоді кандидатом, а тепер міським головою Трухановим, робила цей злочин. Тобто Труханову потрібно було замість "Свободи" завести в Одеську міську раду лояльну і, так би мовити, безпечну для нього "Самопоміч". "Свобода" після виборів зробила позов до Одеського адміністративного суду з вимогою визнати вибори до Одеської міської ради та міського голови недійсними…

Та загалом той факт, що націоналістична "Свобода" не пройшла до місцевих рад таких великих обласних центрів, як Одеса, Дніпро і Харків, може навіть свідчити, на мою думку, про виконання таємної частини Мінських угод. Йдеться про те, що від України вимагалося не допустити націоналістів в органи місцевої влади в тих містах, які чітко асоціюються з так званим "юго-востоком".

Труханов і його команда

"Десь 80% складу Одеської міської ради цього скликання майже не відрізняється від попереднього, де більшість становила Партія регіонів та вже заборонена "Родіна". А нинішні депутати Труханової "Довєрять дєлам" ‒ це ті самі колишні депутати Партії регіонів. Координатором більшості або головою фракції Партії регіонів був саме Геннадій Труханов, тобто він їх контролював, давав вказівки, фактично був їхнім "хрещеним батьком". Що ж до самого Труханова, то він виходець із кримінальних угрупувань 1990-их років. Відомий такий авторитет, як Ангерт ‒ от його водієм-охоронцем і був Труханов. Зараз кримінальні авторитети з Одеси проживають за кордоном, зокрема в Лондоні, а Труханов ‒ їхній фактично тут представник. За політичними поглядами це людина "руского міра", з радянським мисленням. Буквально до 2014 року, до повалення режиму Януковича, вся Одеса була завішена різними бордами, на яких Труханов вітав одеситів з якимись совєцькими святами, завжди з червоною зіркою і георгіївською стрічкою.

Після перемоги Революції Гідності він, очевидно, дістав від своїх босів з-за кордону відповідні вказівки і почав приховувати свою прорадянську антиукраїнську риторику. Але коли виникають такі питання, як виконання закону про декомунізацію в Одесі, то Труханов їх відверто саботує. Наприклад, коли після його ж таки бездіяльності щодо впровадження закону про декомунізацію повноваження перейшли до голови Одеської обласної адміністрації і та вже й підготувала відповідне розпорядження, то Труханов почав проти цього боротися. Звісно, що досі ні таблички з новими назвами вулиць не розміщують, ні старі не змінюють. Звичайний саботаж.

У цьому контексті варто сказати про одеситів ‒ як вони це сприймають. Так от, бізнес дуже швидко достосувався до розпорядження про декомунізацію: вже багато магазинів, кав'ярень, ресторанів самостійно на своїх будівлях власним коштом вивішують таблички з новими назвами вулиць. Так само й інтернет-мапи внесли відповідні корективи: там уже зазначені деякі нові вулиці. Це свідчить про те, що люди підприємницького світу, люди, здатні мислити, з вищою освітою ставляться з абсолютним розумінням до процесу декомунізації. Звичайно, є невеликий відсоток невдоволених, є певна кількість людей, які досі в омані, тому що одеська мерія намагається людей залякувати: мовляв, на декомунізацію доведеться витратити або власні гроші, або чимало часу тощо. Тобто міськрада спотворює суть закону про декомунізацію, де чітко зазначено, що ніяких додаткових витрат громадян чи юридичні особи не зазнають".

Український світ звільнився від "руского міра"

"Суттєво зазначити, що в Одесі все кардинально змінилося після 2014 року. Ще кілька місяців після перемоги Революції Гідності в Одесі так звані сили Антимайдану намагалися розхитувати ситуацію. От, згадайте, було таке Куликове поле, де збиралися російські диверсанти, проросійськи налаштовані різні угрупування, які ходили по місту і чинили терор проти місцевих мешканців, нападали на проукраїнські політичні акції, нападали на різні адміністративні будівлі, на журналістів… Та й у приміщення нашого партійного офісу кілька разів закидали невідомі вибухові пристрої. І весь цей час правоохоронні органи бездіяли, не було жодного затриманого, навіть щодо нападу на мою депутатську приймальню (депутата Верховної Ради, ‒ ред.), де також був офіс "Свободи", хоч злочинці дуже чітко були зафіксовані на відеокамери.

Все це призвело до того, що 2 травня 2014 року ці рускомірні сили, відчуваючи безкарність, вирішили продовжити своє діло і напали на український Марш єдності. Тоді й переповнилася чаша терпіння одеситів: інформація про те, що оці банди проросійських активістів з Куликового поля напали на українську акцію, миттєво розійшлася в Інтернеті, у "Фейсбуці", і люди почали масово приїжджати в центр міста, щоб зупинити ту вакханалію. У результаті вже до 4 травня наметове містечко сепаратистів на Куликовому полі остаточно припинило своє існування. То було фактично звільнення Одеси від кремлівських сил. Відтоді наше місто абсолютно українське, де більшість людей приймає і підтримує українські ідеї, українську мову. В Одесі тепер не побачиш автомобіля з георгіївською стрічкою, а коли такі з'являються, то їм одразу розбивають скло чи пробивають колеса.

А що стосується області, то на Одещині завжди були досить добрі тенденції щодо українізації, особливо на півночі. Є, щоправда, на півдні в нас Бесарабія, де населення національно досить строкате: і болгари, і гагаузи, і молдовани, румуни. Але й у тій самій Бесарабії є таке місто Татарбунари, де досить сильні українські позиції. Проукраїнські партії там завжди набирали високий відсоток прихильників, наприклад "Свобода" в Татарбунарах у 2012 році взяла 12 відсотків ‒ це було більше, ніж загалом по всій Україні.

Що ж до нинішньої ситуації, то оскільки й для української ідеї загалом ситуація змінилася, то й "Свободі" стало набагато простіше з людьми працювати. Та водночас після Революції Гідності з'явилося багато різних громадських, політичних організацій, які десь копіюють нашу політичну платформу, наші програмні засади, а тим часом… досить плідно співпрацюють з місцевою владою, з україноненависником Трухановим. Серед їхніх лідерів є люди, які ще нещодавно, три-п'ять років тому, були помічені у фарватері, у світі того ж таки українофоба Ігоря Маркова, це стосується, на жаль, і "Ради громадської безпеки", й "Одеської Самооборони". Такі організації часто попросту "кришують" недобросовісний бізнес, намагаються наїжджати на підприємства. І "Свободі" доводиться конкурувати з отакими силами, які хоч з'явилися недавно, але мають інформаційну та фінансову підтримку від влади, тож впливають на свідомість людей, часом і негативно. Бо деякі люди, що переймаються українською ідеєю, коли стикаються з отакими от псевдопатріотами, розчаровуються".

Одеські гроші в кремлівських руках

"Цікавим фактом буде, наприклад, те, що компанія "Союз", яка здійснює утилізацію відходів в Одесі, досі належить Маркову, досі отримує фінансування з бюджету міста за вивіз сміття. Очевидно, що капітали, фінанси цієї фірми перевозяться в офшори і потрапляють в руки того ж таки Маркова, який сидить у Москві, і, цілком можливо, що ці одеські гроші переводяться на фінансування тих же терористів на Донбасі. Крім того, ми торік провели деякі розслідування і з'ясували, що деякі активісти, колишні члени партії "Родіна" отримували пільги від Одеської міської влади за оренду землі під автомобільні стоянки. Ми тоді одразу зробили звернення в Генеральну прокуратуру, в СБУ… Це дещо з того, що нам вдалося довідатися, але ж зрозуміло: чимало такого "кришованого" бізнесу владі вдається приховати. Звісно, хочеться, щоб відповідальніше працювали правоохоронні органи, але глобально це можливо тільки після зміни політичної влади в Одесі, тобто залежить від наступного вибору одеситів.

Щодо Припортового заводу. Ясно, що "Свобода" в Одесі завжди виступала проти його приватизації, а протягом останніх 10 років такі спроби відбуваються весь час. Треба розуміти, що це велике стратегічне підприємство важливе для всієї України. Навіть тепер, коли влада докладала зусиль, аби його, так би мовити, збанкрутувати, воно все одно приносить величезні суми до бюджету. А таке підприємство ‒ це ж і робочі місця в одеському регіоні, і діяльність спеціальних об'єктів, які Припортовий завод завжди фінансував: стадіони, палац спорту, різні спортивні команди. Тобто Припортовий завжди виділяв на це гроші, а от що буде, коли він опиниться у приватних руках? З попереднього досвіду знаємо, що всі такі фінансові програми будуть скасовані. Та найбільша проблема, звісно, в тому, що вже не державний бюджет буде отримувати величезний прибуток, а якісь компанії, що належатимуть українським або й іноземним олігархам. Крім того, в Одесі є також проблема з портами ‒ їх просто ділять на причали і передають приватним компаніям, різним олігархам, які теж, до речі, були помічені в антиукраїнських проявах. До таких належить нардеп, колишній регіонал Віталій Барвіненко, який через свої підставні фірми заволодів частиною потужностей в портах Бесарабії".

Одесит сьогодні

"Звісно, що однозначно яскравою рисою одесита є його веселий характер, гумор. Але тут треба пам'ятати, що гумор, веселість притаманні загалом українській нації. Оце вміння пожартувати над собою, над життям допомагало нам як нації сотні років виживати. І я думаю, що веселість одесита ‒ це насамперед яскрава риса властиво українського національного характеру.

Так само Одеса ‒ це вільне місто. Тут людям набагато легше себе реалізувати, ніж у якихось інших містах. Йдеться про ментальність одесита не заважати іншим. Я часто спілкувався з бізнесменами, які свого часу приїхали в наше місто з інших регіонів України, і всі вони кажуть про те, що в Одесі їм було найлегше знайти якусь свою нішу, найлегше реалізуватися в комерції, в бізнесі. Тут просто дух свободи".

Юлія Дембовська