ВО "Свобода"

ENG

22 лютого
Костянтин Василець: Свободівців на Одещині сприймають як людей, за якими варто йти
Костянтин Василець: Свободівців на Одещині сприймають як людей, за якими варто йти

Костянтин Василець ‒ свободівець, корінний одесит, який у 18 років приєднався до лав націоналістів, а нині він перший заступник керівника обласної "Свободи" Павла Кириленка і один з речників організації. У телефонній розмові говоримо про український націоналізм на півдні України, про те, чому одесити зважають на думку свободівців і чому реванш проросійських сил на Одещині вже неможливий.

‒ Ми ‒ одна з найстаріших організацій "Свободи" в Україні, ‒ починає розповідь Костянтин. ‒ Ще в часи Соціал-національної партії в 1995 році тут був створений осередок і до цього часу він активно функціонує. Ми розвиваємося, в багатьох районах маємо місцеві організації, і більшість наших партійців ‒ одесити або мешканці області. Націоналісти вважають своєю заслугою те, що в травні 2014 року мешканці Одеси раз і назавжди визначилися, що тут була, є і завжди буде Україна. Саме свободівці своїми акціями, просвітницькою діяльністю, лекціями, безкомпромісною позицією протягом двох десятиліть показували одеситам справжнє обличчя українського націоналізму ‒ він став абсолютно прийнятним для всіх, ми довели, що український націоналізм і Одеська "Свобода" ‒ це форпост Одещини, та сила, яка завжди захищатиме українські цінності, територіальну цілісність і суверенітет.

Звичайно, прояви сепаратизму є, особливо серед місцевих "еліт", а вони або латентні любителі Росії, або представники колишніх режимів, лояльних до РФ. Вони відверто підтримували те, що відбувалося весною 2014 року, або ховали голову в пісок, вичікуючи, чим то все закінчиться. Але серед мешканців області вже все остаточно вирішено: про жоден "рускій мір" на теренах Одещини мови бути не може. І це для всіх очевидно.

‒ Як загалом почуваються тепер адепти "руского міра" в Одесі? Чи добре їм живеться за цієї влади?

‒ Знову повернуся до подій 2 травня 2014 року. Про них часто доводиться згадувати, бо вони дуже показові. Розумієте, місцеві ліберальні еліти довго намагалися схилити одеситів до лояльного сприймання Антимайдану, толерування представників проросійських сил ‒ вони, мовляв, теж мають право на свою думку. Тому цей конфлікт, це протистояння затяглося на довгі три місяці. Саме через це місцевий Антимайдан дозволяв собі надто багато, його представники ходили великими групами по місту, перевертали машини, штурмували офіси, вчиняли хаос і намагалися показати всім, що вони тут господарі. І саме 2 травня стало днем, що поставив всі крапки над "і". Це точка неповернення. Після того не може бути мови ні про який масовий проросійський реванш. Звичайно, сама та проросійськість, як я вже сказав, ще тримається на рівні владних еліт, але на рівні суспільства ніхто не стане на захист сепаратистів, навіть якщо й залишились прихильники цих ідей. Вони просто знають, що дістануть дуже різку, і то виправдану реакцію. А стосовно "еліт", то до цього вже повинна братися держава. А тим часом ми, свободівці, якщо бачимо прояви латентної проросійської позиції серед працівників владних кіл будь-яких рівнів (у міській раді, обласній адміністрації тощо), то одразу на це реагуємо, особливо якщо йдеться про одіозних осіб…

‒ До речі, про одіозних осіб. "Свобода" ще з 2015 року воює з міським головою Геннадієм Трухановим. Нещодавно націоналісти навіть робили офіційне звернення до влади та СБУ з вимогою позбавити його українського громадянства. Розкажіть детальніше про цей конфлікт.

‒ Труханов став міським головою ще в травні 2014 року, але протистояння Одеської "Свободи" з міською радою почалося після місцевих виборів 2015 року. Тоді націоналісти 100-відсотково проходили в Одеську міську раду. Але на дільницях ми бачили, як кишенькові виборчі комісії, підпорядковані структурам Труханова, робили все можливе, аби тільки "Свобода" не пройшла. Наші спостерігачі і члени комісії фіксували порушення, зокрема факт додруку бюлетенів, а також те, як члени комісій від лояльних до мера партій, перекладали бюлетені "Свободи" в стос "Самопомочі". Ми переконані: саме через ці махінації "Самопоміч" подолала 5-відсотковий бар'єр і отримала свою фракцію.

Багато одеситів мали певні ілюзії стосовно міського голови і були переконані, що Труханов буде мером-господарником. А насправді в нас розгортається шалений дерибан землі й комунального майна в обхід абсолютно всіх законних процедур. Через це наш міський голова прославився на цілу Україну як запінений корупціонер з російським громадянством. Власне через факт російського громадянства ми й зробили офіційне звернення до влади та СБУ (хоча такі кроки робимо повсякчас). Як відомо, нещодавно в інтернеті оприлюднили скани документів грецького і російського паспортів Труханова. Все є у відкритому доступі, але СБУ на це ніяк не реагує. До того ж, у панамських офшорах на нього зареєстровано багато кампаній. І не просто на нього, а на його російський паспорт, де всі персональні дані повністю збігаються з "українськими". Плюс нещодавно журналісти зробили експеримент і дізналися, що у відкритому реєстрі податкової служби РФ є його ідентифікаційний код, який збігається з панамськими офшорами. Це теж засвідчує, що Труханов ‒ громадянин Росії. Але органи центральної влади та міграційної служби, спецслужби, Комісія при Президентові з питань громадянства дають нам лише формальні відписи ‒ всі ухиляються від відповідей. Ми переконані, що це наслідки домовленості Труханова з центральною владою. Це підтверджується й останніми подіями навколо його особи. НАБУ вручило Труханову підозру у скоєнні економічного злочину, присвоєння бюджетних коштів у фінансових оборудках з купівлею нерухомості. До речі, перед тим самим врученням міський голова переховувався за кордоном під різними формальними приводами цілих два місяці. Зрештою, його відпустили із зали суду ‒ віддали на поруки народному депутату саме з фракції БПП. Навіть без жодної застави.

‒ У яких напрямках зараз працює ваша організація? Чи розв'язуєте конкретні проблеми одеситів?

‒ Хоч ми не маємо представництва в Одеській міській раді, все ж дуже активно працюємо в контексті вуличної політики: самі організовуємо акції протесту, долучаємося до тих, які влаштовують громадські активісти Одеси. Усі резонансні теми щодо свавілля міської влади в Одесі оприлюднюємо. Зокрема, дуже багато злочинства було торік. Була спроба забудувати прибережну зону, де є багато пляжів, знищити зелені зони, забудувати легендарний будинок з однією стіною, яка є архітектурною прикрасою міста і про яку знають мало не в усій Європі, а також була спроба забудувати Літній театр у Міському саду, серці Одеси, де відпочивало ще покоління наших батьків. На його місці покровителі Труханова хотіли звести новий торговий центр, зрубавши понад 100 дерев. Але завдяки одеській громаді і за нашої активної участі як авангарду протесту це все вдалося зупинити.

‒ Чи підтримують одесити націоналістів і як ставляться до таких акцій як смолоскипний марш пам'яті Героїв Крут чи пікет польського консульства?

‒ Безумовно, ми маємо підтримку від одеситів, все більше схвальних відгуків чуємо на свою адресу. Одесити з повагою ставляться до нашої позиції, хоча багатьох гуманітарна тематика смолоскипних акцій чи пікетів консульств, правду кажучи, мало обходить. Та коли говорити про пасіонаріїв, то люди, з якими ми ще кілька років тому мали конфлікти через їхні занадто ліберальні погляди на принципові для нас питання, тепер підтримують нас. Бо наша послідовна і обґрунтована позиція сприяє тому, що одесити абсолютно різних поглядів сприймають націоналістів як своєрідний орієнтир, вектор, який показує, на що треба рівнятися і що брати за основу власної позиції.

Попри те, що багато часу представники місцевих еліт і проросійських сил намагались маніпулювати думкою, нібито Одеса ‒ це якась окрема республіка, ми завжди це спростовували. Одеса ‒ портове місто, де зосереджено багато бізнесу, де розвивається туризм, місто, що має автентичну культуру і місцевий колорит, відбитий у жартах, фільмах і літературі. Це місто, яке за сотні років існування зібрало на своїй території різних за соціальним статусом і поглядами людей. І це одна з причин, чому багато місцевих мешканців не ходять на вибори і не спостерігають за політичними подіями. Такі люди становлять близько 40% містян. Але за роки нашої діяльності, постійно спілкуючись з одеситами під час зустрічей та акцій, ми зрозуміли, що це саме той електорат, та аудиторія, на яку претендують націоналісти. Адже насправді, якби ми не були в "Свободі", ми, можливо, так само не ходили б на вибори і нікому не вірили. Але ми тут, бо віримо собі і своїм побратимам, таким, як самі. І одесити це розуміють, тому все більше підтримують одеську "Свободу". Вони бачать, що ми керуємося не кишеньковим інтересом, а дбаємо про інтереси громади, міста, країни, і готові заради цього чимось жертвувати. Це лакмусовий папірець, який відрізняє нас від всіх інших партій в Одесі.

‒ Як воно ‒ бути свободівцем на Одещині?

‒ На певному етапі відчувалося несприйняття наших ідей. Але попри це, наша послідовна позиція і прагнення говорити людям правду, а не те, що вони хочуть почути, дало своє. Планова, поступова робота дає конкретний результат. Нас сприймають як тих, за ким варто йти, на нашу думку зважають і на неї орієнтуються. Наприклад, місцеві ЗМІ не ігнорують свободівців. Постійно нас запрошують на ефіри, де говоримо на різні теми: починаючи від гуманітарних питань, закінчуючи благоустроєм і господаркою міста, хоча не маємо ні чиновників, ні депутатів в Одеській міськраді. Головне бути собою, а твою позицію згодом почують. Відверто кажучи, в інших місцевих, навіть провладних, партіях просто немає спікерів, хоча фракції їхні налічують по 10-15 депутатів. "Свобода" тут має перевагу: розбудовуючи організацію, ми не намагаємося побудувати армію, де є один керівник, який наказує, а всі інші бездумно виконують накази. Ми формуємо колектив самодостатніх особистостей, які можуть брати на себе відповідальність і реагувати на різні виклики. Тому за нами йдуть люди і ми маємо заслужений авторитет.

‒ Чи вдається розширювати осередок? Чи приходять у партію нові люди, чи розвивається молодіжка, наприклад, "Сокіл"?

‒ Звісно, є прихильники, які з часом стають членами партії, є такі, що допомагають у статусі прихильника. Але для нас головне не кількість. Важливо, щоб люди не просто прийшли в організацію, а знайшли тут себе, усвідомили, яку функцію можуть виконувати, особисто розвиваючись і водночас бувши корисними організації. У нашого "Соколу" талановитий керівник ‒ Георгій Бариленко, який розвиває молодіжку, має авторитет лідера серед правого руху в Одесі і притягує відповідних людей. У нас в організації немає людей, які б не розуміли, де вони, бо приходять не заради бренду, гарних гасел чи зовнішньої обгортки. У "Соколі", як і в "Свободі" загалом, людей об'єднує ідеологія, авторитет організації і мотивує те, що керівництво постійно радиться з членством, намагається залучати рядових партійців до розробки агітаційних питань, до планування акцій і загалом до життя всього об'єднання.

Розпитувала Леся БАСАРАБ. Часопис ВО "Свобода"