ВО "Свобода"

ENG

12 травня
Сергій Солтасюк: В одеситів вкрали 400 років історії
Сергій Солтасюк: В одеситів вкрали 400 років історії

Одеські націоналісти борються за збереження унікального козацького цвинтаря.

Ні для кого не таїна, що історією можна маніпулювати, прикриваючи її вигаданими міфами, що вписуються в політичні доктрини тієї чи іншої влади. В історії України таких псевдоміфів, які століттями вигадували московські угодники, особливо багато. Один з них стосується міста Одеси. Про давній козацький цвинтар ‒ малознане, але дуже важливе місце для української історії, розповідає голова Одеської міської організації ВО "Свобода" Сергій Солтасюк, який уже не один рік разом з однодумцями та місцевими націоналістами бореться, щоб цьому місцю надали статус національної пам'ятки.

"В Одесі є дуже цікаве і малознане історичне місце ‒ Сотниківський, або Куяльницький, козацький цвинтар, ‒ розповідає Сергій Солтасюк. ‒ Це старий цвинтар колишнього селища Куяльник. Поховання козаків Сотниківської Січі розташоване в межах Одеси по Хаджибейській дорозі на схилах Шкодової гори (офіційна адреса ‒ м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога 143). Дати поховання, зазначені на деяких камінних хрестах, старші, ніж відомий указ московської цариці Єкатєріни ІІ про будівництво торговельного порту в межах сучасної Одеси, на той час міста Хаджибей. Найдавніший хрест датований 1791 роком. Це обґрунтовано спростовує імперські міфи про те, що Одесу заснувала Єкатєріна вторая. Історики вважають, що цвинтар створили у 1775 році, одразу після ліквідації Запорізької Січі ‒ ще до поширеного псевдоміфу про офіційне заснування міста. Цвинтар назвали на честь похороненої тут родини козака Сотниченка.

Але сьогодні в Одесі це місце, на жаль, не потрібне ані міській, ані обласній раді. На нього взагалі ніхто ніколи не звертав уваги, окрім "Свободи", деяких патріотичних рухів та громадських організацій. Наша партія традиційно двічі на рік, навесні і восени, анонсує толоку. Останню, наприклад, свободівці та сокільці разом з небайдужими патріотами міста провели на початку квітня: виносили сміття, каміння, пололи бур'яни, розчищали чагарники. В самому центрі кладовища, біля гетьманської булави, висадили двометровий дуб, як символ міці й потуги українського козацтва.

Коло цвинтаря, до речі, розташовані козацькі печери, в яких жили козаки, і тепер перебувають у дуже занедбаному стані ‒ потрібно чимало зусиль і фінансування, щоб надати їм гідного вигляду. Також над Сотниківським цвинтарем, на Шкодовій горі, була колись велика дерев'яна козацька церква, яку, як стверджують місцеві історики, спалили комуністи. Понад півтора року тому ми ініціювали процес надання цьому місцю статусу національної пам'ятки державного значення. Зібрали позитивні рекомендації Українського інституту національної пам'яті, кафедри історичного факультету Одеського національного університету ім. Мечнікова, Чорноморського Гайдамацького З'єднання ‒ одного з козацьких товариств нашої області, члени якого, до речі, постійно активно долучаються до толоки, а також рекомендації деяких громадських організацій та патріотичних рухів. Все це згідно з чинним законодавством ми передали в управління культури Одеської облдержадміністрації, оскільки надання такого статусу в компетенції цієї державної структури. Після того було складено облікову карту об'єкта, оформлено необхідні попередні документи. Тобто ми зробили все, що могли, і навіть більше. Далі до цього питання взялося управління культури, керівник якого ‒ Олена Олійник ‒ мене запевнила, що відправила всі ці документи в Мінкульт. Це було рік тому. Йшли місяці, але жодної відповіді не надходило, хоч я кілька разів телефонував пані Олійник, щоб з'ясувати, на якій стадії перебуває реалізація нашого прохання. Мене заспокоювали, що це ж Мінкульт, який має дуже багато роботи, тому треба ще чекати. Через 8-9 місяців я сам почав шукати виходи на Міністерство, щоб зрозуміти, чи вирішують це питання, і був дуже здивований, коли працівники міністерства мені сказали, що від Одеської ОДА щодо Сотниківського цвинтаря не надходило жодних документів. Після цього я знову зв'язався з пані Олійник, і вона сказала, що в адміністрації неправильно оформили документи, тому їх повернули… Так це чи ні ‒ складно перевірити. Тому зараз ми активізувалися і вирішили далі самі впливати на Мінкульт. На щастя, там є небайдужі особи, зацікавлені в тому, щоб це місце набуло такого статусу. Нам запропонували зробити електронну презентацію об'єкта з коментарями фахових місцевих істориків, які довели б чиновникам з Мінкульту, що цей цвинтар заслуговує на статус національної пам'ятки. Думаю, найближчим часом ми доведемо цю справу до логічного кінця.

Чим особливе це місце для Одеси? Цей цвинтар ‒ історичний артефакт, свідчення того, що ще до приходу царських російських військ, які вигнали турецьке військо, що контролювало північне Причорномор'я, тут було велике українське поселення, жили козаки, які добували каміння, чумакували, тобто це було українське місто. Тому стверджувати, що Одесі 200 років, м'яко кажучи, некоректно. В одеситів і українців загалом просто вкрали понад 400 років історії. І про це мусимо заявляти на повен голос. Якщо цей об'єкт набуде статусу національної пам'ятки, держава муситиме надати фінансування, щоб зробити його туристичним об'єктом. І тоді, коли в Одесу приїжджатимуть туристи з різних міст України або з-за кордону, їм будуть розповідати не лише про радянських партизанів з катакомби і царів, які будували центр нашого міста, а насамперед про українську Одесу, яка 600 років тому називалась Кочубіїв і була містом-портом Галицько-Волинського князівства за короля Данила Галицького. Ми будемо вимагати, щоб цей об'єкт був в усіх туристичних екскурсійних програмах Одеси!

Також з нами співпрацюють небайдужі фахівці-лектори, в тому числі з Одеської міської організації ВО "Свобода", які періодично проводять лекції в одеських навчальних закладах, зокрема у Військовій академії, у Військово-морському ліцеї та ін. Крім того, коли це місце дістане статус національної пам'ятки, в одеських істориків, які стверджують, що нашому місту щонайменше 600 років, з'являться законні підстави вимагати, щоб внесли зміни в статут міста і прибрали ганебну позначку, нібито Одесі лише 200 років. Сподіваюсь, на той час ми вже будемо мати своїх депутатів-свободівців в Одеській міській раді, які будуть лобіювати вирішення цього питання".

Записала Леся Басараб. Газета ВО "Свобода"